І от добігли до кінця шкільні роки навчання. Випускники ідуть останній раз на урочисту лінійку, а далі — випускний бал. Так хотілося швидше закінчити школу, щоб відчути себе дорослими, самостійними, впевненими, незалежними... Але чому ж так щемно на душі? Що ж заважає безтурботно веселитися, може те, що більше вже ніколи випускники не стануть на шкільній лінійці, не зайдуть у свій класс, не зійдуться усі разом, так як завжди було продовж усіх років... Сумно і тривожно на серці сьогодні цим дорослим дітям. Вони і справді стали зовсім дорослими, але для школи, для вчителів залишаться завжди дітьми, пустотливими і веселими, радісними і щасливими, неповторними і різними.

               То ж дай вам, Боже, добра і щастя на путі, світлих і радісних доріг, незрадливої долі. Хай щастить вам усім, дорогі випускники!

Поріг так легко вам переступити —

Ви виросли і йдете в майбуття.

Але ніхто не знає долі, як прожити —

Не куштували самостійного життя…

Воно — не мед і легко не дається,

Та й доленька мінлива всякий раз.

То злива враз, то сонечко сміється,

Але залежить в більшості від нас.

Не жди даремно манної із неба,

ЇЇ не буде, але це не біда.

Самому у житті усе робити треба,

Бо під лежачий камінь не тече вода.

Щоб мати щось, то треба заробити,

Трудитися щоденно, повсякчас.

З веселкою в душі учися жити

І буде щастя, буде все гаразд.

За матеріалами сайту Сквирської ЗОШ №5