Доба у слові

Кожен поет – це таємниця, його унікальна історія.

Поезія – це правда, це віконниця, що вислизає з руки і детальний архітектурний план райського саду... Багато хто вважає поезію грою, це певною мірою так, але водночас вона має вищий божественний смисл.

Поезія – це метафора, образ, своєрідний код, іскра, яка швидко спалахує. Поезія – спосіб увиразнення, спосіб говорити максимально точно, спосіб говорити про те, про що ти мусиш і хочеш, так, як ти хочеш і мусиш сказати.

Поезія для Юлії Броніславівни Твардовської, вчителя філолога Сквирської ЗОШ І-ІІІ ст. №5, - це стан душі, плюс робота над словом.

Писати почала ще у школі, але відчуття поезії, як частини її життя, прийшло після закінчення Київського педуніверситету. Поезія допомагає багато розуміти, переосмислювати, переживати та висловлювати душевні муки, рятує від самотності і дає можливість висловити таємні думки.

            Щоби бути поетом, треба мати долю поета і поважати цю долю, і вперто йти її шляхами, які б вони не були.

            Нещодавно Юлія Броніславівна видала збірку «ДОБА У СЛОВІ», бо решту життя хоче так прожить, щоб добу у слові залишить.

Методист РМК                                                        Максимець Т.Г.