Є люди, як свічки, згоряють, відходять у небуття.

Є люди, як зірки, горять і світять все життя

Леся Українка, справжнє ім’я якої - Лариса Петрівна Косач. Але мало хто знає, що у родині поетесу називали по-різному і Лариса , Леся, Зея, Мишолосія. Якщо з першими двома іменами зрозуміло, то іншими двома не дуже. Справа в тому, що Зея – це сорт кукурудзи, а поетесу називала так мати, порівнюючи її зі стебелиною кукурудзи, така тонка і тендітна. Мишолосія – це ім’я, яке складалося з двох імен Міша і Леся, як ми знаємо, то Михайло був братом Лесі Українки.

Леся була досить освіченою дівчиною, вона могла розмовляти на кількох іноземних мовах, а в 5 років навчилася грати на роялі.

Цікавий факт про рояль Лесі Українки На Україні можливо знайти лише три справжні раритетні роялі і один з них належить Лесі Українці. Цей роль знаходиться у Колодяжному музеї. В дев’ять років Лесю скувала хвороба, а саме туберкульоз кісток. Лесі доводилось лежати з загіпсованими руками і ногою місяцями. Одного дня її тітка, яка вчила грати поетесу на роялі, помітила, що та вибививає такт, вільною від гіпсу ніжкою.

Цікаві факти з любовного життя Лесі Українки Деякі дослідники першим коханням майбутньої великої поетеси називають Максима Славинського. Коли вони познайомилися, Лесі було 15, Максиму — 18. Вони разом переводили Гейне. Друга романтична зустріч відбулася в 1892 році. У майбутньому Славинський стане одним з керівників Центральної Ради, послом Української Народної Республіки в Празі. Заарештований чекістами, він помре в тюрмі. Леся Українка присвятила Славінському такі шедеври любовної лірики, як «Горить моє серце», «Стояла я і слухать весну», «Сон літньої ночі», «Хотіла б я піснею стати» …

А ось першим справжнім коханням Лесі Українки називають її друга по нещастю — хворого на сухоти революціонера Сергія Мержинського. Вони познайомилися в Ялті в 1897 році, приїхавши на лікування. Йому було 27 років, їй — 26. Він називав письменницю «Леся-Ларочка». Сергій помер на руках у Лесі в Мінську від туберкульозу легенів. Після цього вона написала поему «Одержима».

Леся Українка писала все своє життя. Останні сили покидали вже її,  коли вона писала казку "Про велета". З ясним розумом, що вражав сучасників гостротою і далекосяжністю суджень, помирала Леся Українка. Життя великої письменниці рятували лікарі Єгипту, Греції, Німеччини та Австрії. Проте все було марно, і хвороба отримала верх. Сталося це 1 серпня 1913 року місті Сурамі в Грузії в оточенні рідних і друзів.

 Всебічно обдарована, з тонким відчуттям музики й образотворчого мистецтва, з нахилом до засвоєння мов, письменниця виявила свої здібності у різноманітних жанрах художньої літератури.

Леся Українка була талановитою перекладачкою, вона знала багато мов: російську, італійську, німецьку та ін. Вірші Гейне, Байрона, Ади Негрі, уривки з творів Данте й Шекспіра, давні єгипетські пісні у її відтворенні.

Вона прожила недовгий вік, але це було прекрасне життя людини, що весь свій хист, кожну хвилину свідомого існування віддала народові в боротьбі за його соціальне і національне визволення. Слово було для неї зброєю у боротьбі, а без боротьби вона не бачила життя.