До теми «груп смерті» сьогодні дуже велика увага. Батьки жахаються і б'ють на сполох. Журналісти нагнітають істерію. Поліція імітує бурхливу діяльність. Групи смерті – це Зло з великої літери, але діти потрапляють до них не стільки через підступні методи психологічного впливу, скільки через байдужість батьків.
У Мережі, крім жахливих «Синіх китів» і «Тихого дому», безліч спокус і небезпек. Сьгодні Україна перетворилася на рай для педофілів, що з'їжджаються до нас з усього світу. У соціальних мережах активно працюють не менш небезпечні вербувальники тоталітарних сект і злочинні угруповання, які займаються торгівлею людьми, кіднепінгом, дитячою порнографією.
Що ми дорослі можемо зробити, щоб убезпечити наших дітей? Очевидно, що обмеження доступу до інтернету, це не вихід.
Світлана Ройз – відомий дитячий психолог, звертає увагу на ті моменти, які слугують глобальною профілактикою. Дайте собі відповідь на такі питання:
- Чи можуть діти, дивлячись на нас, повірити, що доросле життя несе не тільки тягар і відповідальність? Чи є в нашому житті, не дивлячись на всю її складність, життєрадісність? Чи показуємо своїм життям, як ми справляємося з труднощами, як зберігаємо оптимізм?
- Чи може дитина розповісти нам про те, що її турбує, про щось важке і складне, знаючи, що її просто вислухають, підтримають? Чи може вона опертися на нашу силу, розраховувати на нашу допомогу, чи знають вони, що ми на їхньому боці? Чи можете ви сказати дитині: «Я дорослий, я впораюсь».
- Даємо ми можливість дитині відпочити? (Малюкові – пограти, дорослому - побути на самоті).
- Пробачає дитина собі помилки, і чи дозволяємо ми собі і їй помилятися?
- Чи не навантажена дитина надмірно вашими очікуваннями, чи не висить на ній вантажем: «у нас в родині всі академіки, математики, художники та ін..». Може спробувати сказати їй вголос або про себе: у тебе є право бути собою. Свої очікування з тебе знімаю.
- На що може вплинути дитина в реальному житті? Чи є у дитини від 4 років її маленька відповідальність у будинку? Чи може вона хоч у чомусь сама приймати рішення? У кожного з нас є потреба відчути можливість на щось впливати в реальному або віртуальному житті.
- Чи усвідомлює ваша дитина цінність турботи про своє тіло? Чи бачить дитина, як ми дбаємо про наше тіло (зарядки, тренування, збалансоване харчування, душ і т.д.)?
- Чи дозволяє собі дитина просити про допомогу і приймати її? Чи вміємо ми самі просити допомоги? Чи вміємо приймати її та подарунки з вдячністю?
- Чи знаємо ми про особливості віку дитини, про те, що має сенс від нього очікувати, а що зовсім нереально.
- Чи може дитина коли це потрібно сказати: «Ні»? Чи може нам сказати: «Ні»? Чи може сказати: «Моє». Чи може він бути вибірковим в їжі, одязі, друзях? Чи дозволяє він собі ставити незручні запитання? «Незручні діти» в більшій безпеці, ніж діти «слухняні».
- Що дитина думає про себе... Що говорить про себе... Що в собі цінує... Ми звертаємо увагу тільки на її помилки чи на зрілі риси, в тому числі?
- І найголовніше: близькість. Чи є в родині відчуття емоційного зв’язку? Не просто турботи про фізичне тіло, а саме емоційної близькості. Чи є сімейні ритуали – це розмови перед сном, обіймання на прощання, чай або какао на вихідних разом... Це прості дії, які ми згадуємо з радістю, відчуваючи це важливе – «МИ».
Що нам можна зробити просто зараз, так це переглянути з вашою донькою чи сином фотоальбом із дитячими фотографіями і сказати щиро, як ви раді, що у вас Хлопчик або Дівчинка. Як ви раді кожному дню і року її дорослішання. Як любили тоді і як любите зараз. Приготуйте улюблене блюдо вашої дитини (Їжа - це про життя), і поговоріть про мрію. Чи є у вашої дитини мрія? Які її думки про майбутнє? Мрії – це «паливо» для життя. Навіть якщо вони здаються нездійсненними і нереальними щиро скажіть дитині, що ви докладете всіх зусиль, щоб допомогти реалізувати їх мрію. Діти, які зробили вибір на користь «цих» груп, не бачили свого майбутнього.
Насамкінець – не панікуйте, але й не втрачайте пильності.
Підготувала С.С. Левчук – психолог відділу освіти |
